Ви є тут

Дійти до фітнес-клубу: місія можлива

йду на фітнес коли не хочеться йти на тренування

«Як же не хочеться йти на тренування…» - зізнавайтесь, виникала така думка? Ми впевнені: авжеж, виникала. Незалежно від того, наскільки потужні цілі поставлено перед собою, рано чи пізно трапляється момент, коли просто не вистачає сил встати і зібратися на тренування. В такий момент найважча місія – це дійти до фітнес клубу. Це більше, ніж половина справи, адже в самому клубі атмосфера сама працює на нас і всі явні і надумані перешкоди розчиняються, наче їх і не було.

Ми не будемо говорити про причини, чому не хочеться йти на тренування, у кожного вони свої. Зрештою, ритм життя виснажує як фізично, так і психічно, та й погода інколи не сприяє бадьорості. Нас цікавить інше: як знайти імпульс, який змусить відірвати п’яту точку від крісла і надасть прискорення на шляху до фітнес-клубу? Ми підібрали кілька мотивацій, підслуханих в Івано-Франківську. Всі збіги з реальними подіями і людьми вважати випадковими.

Історія 1: Гроші на вітер? Дзуськи!!!

Христя і Сергій – прагматики. Втрачена вигода  для них – найкращий мотиватор. Вони давно порахували, у скільки обходиться один пропуск.  «Ми помітили, що «сезон прогулів» у нас відкривається, коли закінчується попередній абонемент. Тому поповнили його зразу на півроку, і чемно ходимо на заняття, не перериваючи графік.  Вийшла така собі довгострокова інвестиція в здоров`я, та й результати кращі, якщо все регулярно». 

Історія 2: Вони мені не суперниці!

Іра від природи трохи схильна до повноти. Але наречений у неї – дівкам на заздрість. «Коли вперше побачила, з якими стрункими красунями він зустрічався, проплакала цілу ніч, як баба, від ревнощів, заздрощів і нарікань на гени. А на наступний ранок записалась на фітнес.  Душа – це прекрасно, але краще підстрахую стосунки пружними сідницями і спокусливим животиком. Коли дуже не хочеться йти на заняття, згадую, яких красунь полюбляє коханий – і біжу на тренування. Не дам нікому шансу звабити моє щастя!».

Історія 3: Типово жіноча.

Марта – типова жінка. Вона любить виглядати приголомшливо. «В шортиках і маєчках я можу покрасуватися і на вулиці. Для фітнесу у мене є спеціальні костюмчики, які доречні тільки в залі. Я в них – бомба! Завжди тримаю сумку з одягом на видному місці, щоб мозолила очі і я хотіла швидше піти в зал та милуватися Собою-Розкішною  в процесі тренування.  Самозакоханість – не дуже здорово, але як додатковий стимул піти в зал – чому б і ні? Якщо постійно з’являються відмазки – просто купіть стильні фітнес-шмотки  і закохайтеся у власне відображення. Одяг здатен повністю змінити настрій і стан душі».

 Історія 4: Другий дім

Вибір найближчого чи найдешевшого фітнес клубу – не завжди хороший варіант. Катя підходить до вибору занять серйозно.  Вид тренування, інструктор, інтер’єр та навіть запах – все має значення. В фітнес-клубі Катя хоче почувати себе в своїй тарілці. «Як це – не хотіти йти на тренування? В файне місце до файних людей квапишся з задоволенням!  І згадка про атмосферу і драйв заняття здатна пересилити втому чи лінь. Шукала тільки те середовище, де мені затишно і комфортно. Фітнес-клуб став другим домом, такою ж повноцінною складовою життя, як робота чи стосунки. Туди тягне, там розслабляєшся і тікаєш від щоденних турбот».

Історія 5: Бадьора старість

Пані Ольга виховує двох дітей і часто працює понаднормово. Вона втомлюється, як і всі нормальні люди. Однак питання пропуску тренування для неї не стоїть ніколи. Ольга – колишня заробітчанка, яка доглядала хворих людей похилого віку. В постійному контакті з чужою неміччю  легко було зробити вибір: для себе вона такої долі не хоче.  Регулярні навантаження  – її вклад в майбутню бадьору старість. «Хворі люди  – зайвий тягар для своїх не в міру зайнятих дітей. Життя й так складне, а тут дітям ще про батьків треба піклуватися, витрачати час і нерви. Я хочу бути опорою своїй родині і дбати про себе сама до глибокої старості. Тому почала укріплювати організм до того, як здоров`я дасть перші тріщини. Буду моторною бабусею!  Тренування не пропускаю нізащо. Стимулює те, що подаю донечкам хороший приклад». 

А що змушує вас побороти лінь і все-таки не пропускати тренування? Діліться своїми історіями.